ІНДАПАМІД SR

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: "Пліва Краків" Фармацевтичний Завод АТ, Польща

Міжнародна непатентована назва: Indapamide

АТ код: C03BA11

Форма випуску: Таблетки пролонгованої дії по 1,5 мг № 30 (10х3) у блістерах

Діючі речовини: 1 таблетка містить індапаміду 1,5 мг

Допоміжні речовини: Лактози моногідрат, коповідон, гіпромелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Фармакотерапевтична група: Салуретики

Показання: Есенціальна артеріальна гіпертензія.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3 роки.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/6588/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ІНДАПАМІД SR

(INDAPAMID SR) 

 

 

Склад:

діюча речовина: індапамід;

1 таблетка містить індапаміду 1,5 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, коповідон, гіпромелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Лікарська форма. Таблетки пролонгованої дії.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Нетіазидні діуретики з помірно вираженою активністю. Індапамід. Код АТС С03В А11.

Клінічні характеристики.

Показання. Есенціальна гіпертензія.

Протипоказання.

− Підвищена чутливість до індапаміду або до будь-яких інших компонентів препарату;

− тяжке порушення функції печінки та печінкова енцефалопатія;

− тяжка ниркова недостатність;

− гіпокаліємія.

Спосіб застосування та дози.

Внутрішньо, бажано вранці: 1 таблетка на добу. Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи, запивати водою.

Підвищення дози препарату не призводить до підвищення антигіпертензивного ефекту, але спричиняє збільшення його діуретичної дії.

Термін застосування визначає лікар.

Побічні реакції.

Більшість небажаних ефектів, як клінічних, так і з боку лабораторних показників, є дозозалежними. Тіазидоподібні діуретики, у тому числі індапамід, можуть спричинити небажані ефекти, зазначені нижче, з використанням наступного правила: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/100), рідко (>1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000); частота невідома (частота не може бути визначена згідно з наявною інформацією).

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи

Дуже рідко: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.

Порушення з боку імунної системи

Рідко: реакції гіперчутливості, переважно дерматологічні реакції, особливо у пацієнтів, схильних до алергічних та астматичних реакцій.

Порушення метаболізму

Дуже рідко: гіперкальціємія.

Невідомо: гіпокаліємія (повідомлялося про розвиток гіпокаліємії (рівень калію у плазмі крові < 3,4 ммоль/л) у 10 % пацієнтів та < 3,2 ммоль/л у 4 % пацієнтів через 4-6 тижнів лікування). Після 12 тижнів лікування середнє зниження рівня калію в сироватці крові складало 0,23 ммоль/л.

Гіпонатріємія з гіповолемією може призвести до виникнення дегідратації та ортостатичної гіпотензії. Супутня втрата іонів хлору може спричинити вторинний компенсаторний метаболічний алкалоз (частота та вираженість цього явища – низькі). Можливе збільшення рівня сечової кислоти та глюкози у плазмі крові під час лікування тіазидними діуретиками: слід зважити доцільність призначення цих діуретиків пацієнтам із подагрою та цукровим діабетом.

Порушення з боку нервової системи

Рідко: запаморочення, втомлюваність, головний біль, парестезія.

Порушення з боку серцево-судинної системи

Дуже рідко: аритмія, артеріальна гіпотензія.

Порушення з боку травного тракту

Нечасто: блювання.

Рідко: нудота, запор, сухість у роті.

Дуже рідко: панкреатит.

Гепатобіліарні порушення

Дуже рідко: порушення функції печінки. При печінковій недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії.

Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини

Часто: макропапульозний висип.

Нечасто: пурпура.

Дуже рідко: ангіоневротичний набряк та/або кропив’янка, токсичний некроліз шкіри, синдром Стівенса-Джонсона.

Частота невідома: загострення існуючого системного червоного вовчака, реакцій фоточутливості.

Загальні порушення

Рідко: підвищена втомлюваність.

 

Передозування.

Індапамід може спричинити незначну токсичність в дозі 40 мг, тобто в разі застосування 27 разових терапевтичних доз.

Ознаки передозування мають прояви водно-електролiтних розладiв (гiпонатрiємiя, гiпокалiємiя). Клiнiчно до них належать нудота, блювання, артеріальна гiпотензiя, судоми, запаморочення, сплутаність свідомості, сонливiсть, полiурiя або олiгурiя аж до анурiї (внаслiдок гiповолемiї).

Лікування. Необхідно вивести препарат з організму: промити шлунок, призначити активоване вугілля та відновити водно-електролітний баланс в умовах стаціонару. Симптоматична терапія.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Призначення індапаміду як діуретичного засобу для лікування набряків і артеріальної гіпертензії у період вагітності невиправдане, оскільки це може призвести до фетоплацентарної ішемії з ризиком затримки росту плода.

Період годування груддю.

Годування груддю під час лікування необхідно припинити, тому що Індапамід проникає у грудне молоко.

 

Діти. Препарат не рекомендується приймати дітям, оскільки немає досвіду застосування індапаміду у цій віковій групі.

 

Особливості застосування.

Пацієнти із порушенням функції печінки

При наявності порушення функції печінки тіазидні діуретики можуть спричинити печінкову енцефалопатію. У цьому разі слід негайно припинити застосування діуретиків.

Пацієнти літнього віку

У хворих літнього віку необхідно стежити за тим, щоб рівні креатиніну плазми крові відповідали віку, масі тіла та статі пацієнтів. Пацієнтам літнього віку індапамід можна призначати, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення функції нирок є незначними. 

Пацієнти з нирковою недостатністю

У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) застосування препарату протипоказане. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики найбільш ефективні, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення функції є незначними (креатинін плазми нижче рівня 25 мг/л, тобто 220 ммоль/л у дорослих). Гіповолемія,  спричинена втратою води та натрію внаслідок застосування діуретиків, на початку лікування спричиняє зниження гломерулярної фільтрації. Це може призвести до підвищення рівня сечовини у крові та креатиніну плазми крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не має наслідків у осіб з нормальною функцією нирок, але може погіршити існуючу ниркову недостатність.

Водний та електролітний баланс

Натрій плазми крові.

Перед початком лікування необхідно провести контроль рівня натрію плазми крові, та надалі контролювати його регулярно.

Будь-які діуретики можуть спричинити гіпонатріємію, що іноді має серйозні наслідки. Зниження рівнів натрію плазми крові може бути безсимптомним, тому важливо проводити регулярний моніторинг даного показника. Його необхідно проводити частіше у хворих літнього віку та хворих з цирозом печінки.

Калій плазми крові.

Зниження рівня калію плазми крові із виникненням гіпокаліємії є основним ризиком при застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. Ризик виникнення гіпокаліємії            (< 3,4 ммоль/л) має бути попереджений у певних категорій пацієнтів високого ризику, у т.ч. пацієнтів літнього віку, пацієнтів з недостатнім харчуванням та/або пацієнтів, які приймають багато ліків, пацієнтів із цирозом печінки, особливо з набряками або асцитом, з ішемічною хворобою серця та з серцевою недостатністю. У цьому випадку гіпокаліємія сприяє збільшенню токсичності серцевих  глікозидів та ризику розвитку аритмій.

До групи підвищеного ризику також належать хворі з подовженим QT-інтервалом вродженого або ятрогенного ґенезу. У таких пацієнтів гіпокаліємія, як і брадикардія, можуть сприяти розвитку тяжких порушень серцевого ритму, у тому числі пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes), яка може мати  летальні наслідки.

Регулярний моніторинг визначення (К+) у плазмі крові є необхідним у всіх випадках, зазначених вище. Перший контроль концентрації (К+) у плазмі крові слід провести протягом першого тижня лікування.

Кальцій плазми крові.

Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати екскрецію кальцію із сечею та призводити до незначного та тимчасового підвищення рівня кальцію у плазмі крові.  Гіперкальціємія на фоні прийому індапаміду може бути наслідком раніше недіагностованого гіперпаратиреозу. У зв’язку з цим слід перевіряти функціонування паратиреоїдних залоз до початку лікування.

Глюкоза крові.

Необхідний моніторинг глюкози крові у хворих на цукровий діабет, особливо при наявності гіпокаліємії.

Сечова кислота.

У пацієнтів із підвищеним рівнем сечової кислоти може спостерігатися тенденція до підвищення кількості нападів подагри.

Спортсмени.

Застосування індапаміду у спортсменів може спричинити позитивну реакцію під час  допінг-контролю.

До складу препарату входить лактоза, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, лактазною недостатністю Лаппа не рекомендується його призначати.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Слід бути обережними при керуванні автомобілем та роботі з іншими механізмами, оскільки іноді застосування препарату може викликати зниження артеріального тиску, особливо на початку лікування або при комбінації з іншими антигіпертензивними засобами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не рекомендовані комбінації.

Літій: можливе підвищення рівня літію у плазмі крові та поява симптомів передозування внаслідок зменшення виведення літію (як і при безсольовій дієті). Якщо потрібне призначення діуретика, необхідно проводити ретельний моніторинг рівню літію у плазмі крові та адаптувати його дозу.

Комбінації, які потребують обережності.

Препарати, що можуть спричинити виникнення torsade de points (пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует»):

− антиаритмічні препарати класу Іа (квінідин, гідроквінідин, дизопірамід);

− антиаритмічні препарати класу ІІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

− деякі антипсихотичні препарати: фенотіазини (хлорпромазин, циамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензаміди (амілсульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол);

− інші лікарські засоби: бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенний, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін внутрішньовенний.

Перед призначенням такої комбінації перевіряють рівень калію та, у разі необхідності, коригують його. Слід контролювати клінічний стан пацієнтів, електроліти плазми та ЕКГ. У разі наявності гіпокаліємії слід призначати препарати, які не спричиняють виникнення torsade de points.

Нестероїдні протизапальні препарати (для системного призначення), включаючи селективні  інгібітори ЦОГ-2, великі дози саліцилатів (понад 3 г/день): можуть зменшувати гіпотензивний ефект індапаміду. У пацієнтів зі зневодненням підвищується ризик виникнення гострої ниркової недостатності (через зниження гломерулярної фільтрації). Перед початком лікування необхідно відновити водний баланс та перевірити функцію нирок.

Інгібітори АПФ: можливе виникнення раптової артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності у пацієнтів із гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії). Пацієнтам з артеріальною гіпертензією, у яких попереднє застосування діуретика призвело до гіпонатріємії, необхідно або за три доби до початку лікування інгібіторами АПФ припинити застосування діуретиків та потім, у разі необхідності, відновити терапію діуретиком, або розпочинати призначення інгібітору АПФ з низької початкової дози з наступним поступовим збільшенням дози. У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю розпочинати застосування інгібітору АПФ слід з мінімальної дози, можливо, після зниження дози супутнього діуретика. В усіх випадках є необхідним ретельний моніторинг ниркової функції (рівень креатиніну плазми крові) протягом перших тижнів лікування інгібіторами АПФ.

Препарати, одночасне призначення з якими може спричинити виникнення гіпокаліємії: глюко- та мінералокортикоїди (для системного призначення), амфотерицин В (внутрішньовенний), тетракозактид, проносні препарати, що стимулюють перистальтику. Підвищується ризик виникнення гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідно проводити ретельний моніторинг рівня калію у плазмі крові та при потребі адаптувати його дозу. Застосовують проносні засоби, що не стимулюють перистальтику.

Баклофен: посилює антигіпертензивну дію препарату. На початку терапії необхідно відновити водно-електролітний баланс пацієнта та контролювати функцію нирок.

Серцеві глікозиди: наявність гіпокаліємії підсилює токсичність серцевих глікозидів. Слід проводити моніторинг калію плазми та ЕКГ-контроль та у разі необхідності коригувати терапію. 

Комбінації, які потребують уваги.

Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен): така комбінація не виключає можливості виникнення гіпокаліємії або гіперкаліємії (особливо у хворих на цукровий діабет або з нирковою недостатністю). Слід проводити моніторинг калію плазми та ЕКГ-контроль та у разі необхідності коригувати терапію.  

Метформін: підвищується ризик виникнення молочнокислого ацидозу у разі розвитку функціональної ниркової недостатності внаслідок прийому діуретиків і особливо петльових діуретиків. Не слід призначати метформін, якщо рівень креатиніну крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.

Йодоконтрастні засоби: при виникненні дегідратації, спричиненої діуретиками, збільшується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні великих доз йодоконтрастних засобів. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодоконтрастних засобів.

Іміпраміноподібні антидепресанти, нейролептики: посилюється ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).

Солі кальцію: можливе виникнення гіперкальціємії внаслідок зниження елімінації кальцію з нирками.

Циклоспорин, такролімус: можливе підвищення креатиніну плазми крові без впливу на рівень циркулюючого циклоспрорину, навіть якщо немає дефіциту води та натрію.

Кортикостероїди, тетракозактид (системної дії): зменшення гіпотензивної дії індапаміду через затримку води та іонів натрію під впливом кортикостероїдів.    

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Індапамід є сульфонамiдним похідним, який фармакологiчно споріднений з тiазидними діуретиками та призначається для лікування артеріальної гіпертензії. Завдяки всебічному механізму дії індапамід знижує артеріальний тиск, але не спричиняє  значне збільшення діурезу. Індапамід діє на рівні нирок і судин.

Індапамід має високу ліпофільність і діє на рівні судинної стінки, а саме: змінює трансмембранну течію  іонів (у першу чергу кальцію), що призводить до зменшення скоротливої здатності волокон гладеньких м’язів у кровоносних судинах; стимулює синтез простагландину PGE2 i простациклiну PGI2,  який  є вазодилататором та iнгiбiтором агрегацiї тромбоцитiв.

Усе це призводить до зменшення загального опору периферичних судин та артеріол та зумовлює  зменшення артеріального тиску.

На рівні нирок індапамiд зменшує реабсорбцiю натрiю у кортикальному сегментi, пiдвищує видiлення натрiю i хлору в сечу, меншою мiрою − видiлення калiю i магнiю, збiльшуючи таким чином дiурез. Антигiпертензивна дiя помiтна при дозах, коли дiуретичнi властивостi слабкi. Саме тому індапамід знижує артеріальний тиск, але не призводить до значного збільшення діурезу.

Індапамід зменшує гiпертрофiю лiвого шлуночка. Індапамiд практично не впливає на метаболiзм лiпiдiв (тригліцерин, холестерин/ЛПНГ, холестерин/ЛПВГ) і вуглеводiв навiть у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, включаючи хворих на цукровий діабет.

Антигiпертензивна ефективність препарату зберігається у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.

Фармакокінетика. Індапамід має удосконалену форму випуску, що забезпечує   рівномірне вивільнення активної речовини – індапаміду і ефективний 24-годинний контроль артеріального тиску, при вмісті індапаміду лише 1,5 мг в одній таблетці.

Індапамід швидко і повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Їжа дещо уповільнює швидкість абсорбції, але не впливає на кількість препарату, який абсорбується.

Пікова концентрація у сироватці крові досягається  приблизно через 12 годин. При повторних прийомах коливання концентрації препарату у плазмі у межах між прийомами 2 доз зменшуються.  

Зв’язування з протеїном плазми − понад 79 %. Бiологiчний перiод напiввиведення становить вiд 14 до 24 годин (у середньому 18 годин). Стадія стабільної концентрації настає через 7 діб регулярного прийому. 

Препарат метаболізується у печінці та виводиться у вигляді неактивних метаболітів,

переважно нирками (70 % дози) i з калом (22 %).

Фармакокiнетичнi параметри не змiнюються у пацiєнтiв з помірною нирковою недостатнiстю.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. «ПЛІВА Краків» Фармацевтичний Завод АТ.